Музеї та пам’ятки культури доступні тепер для людей із обмеженими можливостями. Світовий досвід

Інтернет-медіа The Village оприлюднило шість яскравих прикладів-ідей поліпшення побуту інвалідів у великих закордонних містах. Уміщуємо цей передрук на продовження постійної теми, започаткованої у вересні Інтернет-виданням Фундації Героя України, Академіка Петра Тронька http://petro-tronko.blogspot.com/2013/09/blog-post_19.html та обговорюваної на сторінках Фундації у мережі Фейсбук

 

Иностранный опыт: 6 городских проектов для инвалидов

 
Представления о безбарьерном городе обычно сводят к формуле «пандус, чтобы преодолеть несколько ступеней, лифт, чтобы спуститься в метро, и откидная платформа в автобусах». Это очевидные и правильные решения, которые работают во многих странах уже не первый год. Опираясь на эти принципы, Япония добилась репутации идеальной для проживания людей с ограниченными возможностями страны. Но сами колясочники полагают, что этого недостаточно.
 
БЕРЛИН
В 2008 году Германия подписала конвенцию ООН о правах инвалидов и сегодня пытается выполнить все предписанные ею требования. В начале 2013 года Берлину присвоили звание «Город без барьеров», но не за уже проделанную работу, а лишь за ту, что предстоит выполнить. Более 20 лет Берлин активно занимается проблемами доступности, но сегодня не входит даже в десятку самых удобных для инвалидов городов. Звание вручили за стремление изменить ситуацию — как стимул для городских властей и инициативных групп. 
 
1. Wheelmap.org
Идея проекта Wheelmap родилась, когда нескольким друзьям надоело ходить в одно и то же заведение только потому, что в нём есть пандус. Интерактивная карта функционирует по принципу открытой базы данных — дополнить и изменить её может каждый. На плане

Гран-прі інтернет-премії. Цікаві тенденції українського завоювання соціальних мереж...

Сторінки «Буковеля» в соцмережах отримали гран-прі інтернет-премії «Туризм-Онлайн 2013» в рамках виставки «Україна - круглий рік 2013»

Сторінки туристичного комплекса Буковель в соціальних мережах facebook (http://fb.com/bukovel), vkontakte (http://vk.com/bukovel), instagram (http://instagram.com/bukovelua) отримали гран-прі інтернет-премії «Туризм-Онлайн 2013» в рамках міжнародної курортної виставки «Україна - круглий рік 2013», яка проходила 11-12 жовтня в Києві.
Обслуговування туристичного комплексу «Буковель» у соціальних мережах здійснює цифрова агенція

Соціальні мережі приносять славу благодійникам, одна з них - дівчина із Броварів Віола СИЗОВА...

Соціальні мережі тому й набули, як на мене, такої популярності, бо в них кожен із нас може бути самим собою - без глянцю, пафосу і словесної бравади. Звісно, не всі це поділяють і підтримують, інколи декого заносить... Але апріорі атмосфера у тому-таки Фейсбуці невимушена і довірлива. Ті ж, хто фальшивить, дзижчить як набридлива муха егоїстичним самозамилуванням або навпаки вперто відмовчується - сам звужує коло свого спілкування, ризикує позбутися  численної аудиторії: явних і віртуальних друзів та прихильників.


        Якщо Ви новачок, не панікуйте одразу - спостерігайте, набирайтеся досвіду: читайте пости інших, аналізуйте відгуки, завважуйте число лайків, добирайте нових друзів. А там з часом і Вас почнуть визнавати, розуміти, прислухатися...
        Дуже важлива у соціальних мережах громадська, соціальна значимість Ваших думок і переживань. Якщо вони нікого не "чіпляють", варто замислитись над Вашою суголосністю психологічному стану та інтелектуальному рівневі друзів, а в підсумку - всього колективу спільноти. Камертон справжності  і актуальності тут надчутливий, не роблять

Дівчина із Броварів спровокувала у мережі Фейсбук море лайків та понад 6.700 ре-постів!

        Нікому досі не відома дівчина Віола СИЗОВА із Броварів під Києвом упродовж однієї доби стала знаменитістю української частини мережі Фейсбук, зібравши багато лайків та понад 6.700 (!!!) ре-постів (поширень, передруків, перепостів). 
        Такі реалії і можливості соціальних мереж, про використання яких на прикладі музейного маркетингу вчора йшлося в публікації Сергія ЛИСТОПАДОВОГО Музеї та соціальні мережі. Закордонний досвід  http://petro-tronko.blogspot.com/2013/10/blog-post_17.htm
        На прикладі наведеної нижче історії можна багато говорити про благородство наших сучасників, добре серце дівчини із Броварів, щасливий порятунок цуценят, але іще варто поміркувати про надпотужність і блискавичну дієвість нових засобів масової інформації - соціальних мереж.
        А починалося все надзвичайно просто. Віола розмістила фото песика й отакий пост на своїй сторінці Фейсбуку:
Киев! Бровары!
Мои знакомые отдают бесплатно четыре щенка, девочки, порода бигль. Если никто не заберет, то через пару дней их усыпят. Люди не хотят заниматься их продажей, потому что переезжают. Перепост!

       Ефективність і оперативність публікації вам зрозуміла. Ось нечисленні

Музеї та соціальні мережі. Закордонний досвід


Джим Річардсон (Jim Richardson): 

Заклади культури недостатньо усвідомлюють потенціал соціальних мереж Facebook і Twitter

По своїй первісній суті соціальні мережі Facebook і Twitter є засобами міжособистісного спілкування. Але установи і заклади культури, прагнучи скористатися ними в маркетингових цілях, дуже часто не усвідомлюють цієї специфічної особливості соціальних мереж (а отже і їхнього потенціалу назагал!), оскільки прирівнюють новітні засоби масової інформації до їхніх попередників - преси, радіо, телебачення. І даремно.

Фантасмагорія осені. Пам'ятка 1587 року "в інтер'єрі" Національного музею народної архітектури та побуту

 

        На жаль, у клопотах довкола порятунку хати не було часу роззирнутися довкола... Тепер, коли вже зроблене надтермінове (фотофіксація, натурні обміри, обстеження експертами корпорації REMMERS) і ми у Фундації зо дня на день очікуємо присуд та рекомендації зарубіжних фахівців, є трохи вільного часу.

        Непросте завдання просторового представлення старовинної пам'ятки народного зодчества XVI сторіччя в її природному оточенні, в національному скансені в Пироговім нам допоможе виконати слайд-фільм, розміщений на цій сторінці праворуч угорі.

        Отож, насолоджуйтесь: Фантасмагорія осені. Старовинна поліська курна хата 1587 року "в інтер'єрі" національного скансену:

"...про мою біду дізнався Петро Тронько"

       Петро Тронько, який колись порекомендував Михайла Сікорського на посаду директора Переяславського історичного музею, казав: "Є люди, справи яких навічно записані на скрижалях історії та залишаються в пам’яті народу. Серед таких імен я з чистою совістю міг би назвати ім’я Михайла Сікорського, життя якого є подвигом, чесним служінням своєму народу, з якого він вийшов і який дав йому путівку в життя"  (Газета "ДЕНЬ")


         90 років від дня народження Михайла Iвановича Сiкорського (1923–2011), українського історика, видатного діяча музейної справи, генерального директора Національного заповідника «Переяслав», Героя України (2005). У 28 років, щойно закінчивши історичний факультет Київського університету, Михайло Сікорський очолив Переяслав-Хмельницький історичний музей і понад півстоліття самовіддано служив справі, створивши за цей час 25 музеїв, у фондах яких зберігається понад 165 тисяч предметів історії та культури українського народу. «Будь-який музей, малий чи великий, – це історія народу, – говорить Михайло Іванович. – А їй, історії, я присвятив життя! Коли ти залишаєшся сиротою, та ще й у малому віці, потреба віднайти своє коріння стає ще сильнішою». Михайло Сікорський рано залишився без батьків: спочатку помер батько, а невдовзі, під час голодомору 1933 року не стало й матері. Михайло з сестрою зростали у дитячому будинку. Попри всі труднощі юнакові вдалося отримати вищу освіту і знайти своє покликання у житті. За 56 років директорства траплялося різне: не вдалося Михайлові Івановичу уникнути й конфліктів із владою.
        В одному з останніх інтерв’ю музеєзнавець згадує: «Не подобався я першому секретареві райкому партії Кузьмі Осадчому. Ні піджака не мав, ні краватки, черевики ось-ось розваляться. Сказав мені писати заяву. Мовляв, переведемо директором школи. Я написав. Увечері сиджу в своєму кабінеті – сльози душать, не можу навіть світла запалити. Раптом наче хтось торкає за рукав. Дивлюся: Григорій Сковорода з книжкою під пахвою. Каже: «Не відберуть у тебе Переяслава». Через кілька днів про мою біду дізнався Петро Тронько, тодішній заступник голови Ради міністрів УРСР. Подзвонив у міністерство культури, звідти – Осадчому. Заяву порвали, а мене повернули в музей».

Перший важливий крок у порятунку реліктової пам'ятки 1587 року в Національному скансені

 Національний музей народної архітектури та побуту України й Фундація Героя України, фундатора музею, академіка Петра Тронька здійснили ПЕРШИЙ СПІЛЬНИЙ КРОК до порятунку української хати XVI століття. Про катастрофічний стан цієї споруди йшлося у публікації Анатолія Сєрикова "Біда просто неба: у національному скансені гине реліктова пам'ятка народної архітектури 1587 року". Детальніше див.: http://petro-tronko.blogspot.com/2013/09/blog-post_25.html а також матеріали фотофіксації:  https://picasaweb.google.com/100338061495720560654/192013?authuser=0&feat=directlink
         На листовне прохання про допомогу голови правління Фундації Лариси Петрівни Тронько  із Німеччини відгукнулася міжнародна корпорація REMMERS, що має репутацію реставратора №1 в сучасній Європі.

        10 жовтня 2013 року до Києва в терміновому порядку прибули для обстеження загроженої пам'ятки провідні експерти REMMERS на чолі з паном Кристофом НАККЕ (Christoph NACKE), керівним менеджером для Східної Європи (Україна, Польща, Угорщина, Чехія, Румунія, Росія).

Тарас Шевченко в Яготині за таємничою волею провіщав і власне життя, і долю України...

  Акварель невідомого художника XIX ст. Палац Кирила Розумовського у  Яготині

…а саме тепер настав час перечитати поему «Тризна» (тризна – поминки, погре-бальний обряд у древніх слов’ян), яку Тарас Шевченко написав у найщасливіший час свого життя.
 Тарас молодий, вільний, уже три роки не кріпак. Він славетний поет (1840 р. вийшов «Кобзар», а драму «Назар Стодоля» поставили на аматорській студентській сцені у Петербурзі), ним захоплюються «навчені люди» в Пітері, інтелігенція і селяни в Україні, навіть українські солдати в Грузії. Щоправда, була й така петербурзька публіка, яка

ОТАКИЙ-ОТ ШЕВЧЕНКІВ ЯГОТИН СЬОГОДНІ... Зневірився навіть найвірніший бранець Свято-Троїцького собору Василь Точковий


29 вересня представники Фундації Петра Тронька побували у місті Яготині на Київщині. Районний центр і ряд сіл району тісно пов'язані із долею Тараса Шевченка, який тут неодноразово бував, жив, творив - віршував і малював, щиро захоплювався людьми і пам'ятками краю. Тарасові згадки про Яготин, Троїцьку церкву у середмісті, про Варвару Рєпніну-Волконську стали хрестоматійними, їх тепер знає кожен школяр, як і ці слова геніального українця: «Всі дні мого перебування колись в Яготині є й будуть для мене низкою чудових спогадів»...

Тож природно очікувати
від тутешніх жителів благого-війного ставлення
до Кобзаря, плекання кожної дороги, стежини, клаптика землі, що мають найменший стосунок до його славетної долі. Так воно, напевне,
і є, але перша зупинка в центрі міста стала для нас приголомшливою. Подивіться, будь ласка, 36 вчорашніх фотознімків праворуч вгорі від цієї публікації і Ви відчуєте, куди привів романтичний шлях із Згурівки, яким Тарас Шевченко уперше приїхав 1843 року до Яготина.

Вітряк (не Вітренко!) Наталка - 25 літ у Німеччині

http://www.muehlenmuseum.de/img/musbk_f_fl.jpg

 

Міжнародний музей вітряків та млинів у місті Ґіфгорн (Німеччина) 29 вересня святкував 25-річний ювілей переміщення українського вітряка "Наталка". Пам'ятку народної архітектури було перевезено із Корсуня-Шевченківського і встановлено на німецькій землі 1988 року, як і записано про це на головній сторінці сайту музею: 1988 kam der Nachbau einer ukrainischen Windmühle aus Korsun-Schewtschenkivski hinzu. Inzwischen eine Partnerstadt Gifhorns


Під час офіційної частини заходу із вітальними промовами до гостей музею звернулися Генеральний консул України у Гамбурзі Юрій Ярмілко, директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, директор Міжнародного музею вітряків та млинів Хорст Вробель, бургомістр міста Ґіфгорн Матіас Нерліх та інші почесні гості.

В рамках культурної програми було представлено виступи українських виконавців Німеччини: Заслужених артистів України Людмили та Імануїла Саксів, бандуристки Ольги Каспрук, акордеоністки Галини Классе,