Іменем Анни Ярославни, Королеви Франції... Українсько-європейські християнські традиції живі донині, а відтепер вони стануть іще життєдайнішими

27 вересня 2013 українська Єпархія святого Володимира в Парижі на чолі з єпископом Борисом (Ґудзяком), президентом Українського Католицького Університету, придбала церкву у Санлісі (45 км від Парижа) поpуч з Абатством святого Венсана, яке заснувала королева Франції Анна Ярославна у 1060 році. Саме у Санлісі в XI столітті мешкала донька Ярослава Мудрого. З листопада ця церква функціонуватиме як храм УГКЦ, при якій діятиме культурний центр Анни Ярославни, метою якого буде представляти українську культуру та розвивати українсько-європейську співпрацю, повідомляє прес-служба Паризької єпархії УГКЦ.

Іменні премії України: Як відсіяти правдиві діаманти від полови хворобливої величності?..

Теоретично премії у нас трапляються різні. Ґонорові та не дуже. Визнані суспільством та маловідомі. Рідкісні та заяложені. Гучні та мало-звучні. Образно кажучи, - як діаманти і розмінні монети. Втім, осмілюсь попрохати читача перечитати перше слово цього абзацу.

У пам'яті багатьох відклалися часи, коли Шевченківська премія іще височіла немов скеля, була справді престижною.  
Шкода, що на догоду кон'юнктурі, цеховій номенклатурі та кумівству її багато в чому девальвовано, а то й скомпрометовано. Та що поробиш - забагато "альпіністів" хотіли й хочуть видряпатися на неї!

В Україні новітній наплодилась сила-силенна нових, часто вузько-фахових, регіональних, інколи навіть містечкових премій, рейтингів, відзнак. Дві останні категорії лишимо поза увагою, їх сила-силенна - потонемо і не випливемо. Та ще й необачно зачіпати амбіції тих, хто по необізнаності в ринкових хитрощах фортуни вже виклав невиправдану грошову суму за "мендаль", "ордін" чи "значок" або ж щойно зайняв чергу за ними.

Біда просто неба: у національному скансені гине реліктова пам'ятка народної архітектури 1587 року

Hero of Ukraine Petro Tronko Foundation - Ось що пише у своїй особистій ФБ-сторінці Дмитро Васильович ЗАРУБА, нинішній директор Національного музею народної архітектури та побуту України під Києвом. І що криється за цим - бравада чи безвихідь?

Дмитро Заруба - Тепер планую вкласти свої кошти у реставрацію найстарішої у Європі хати датованної 1587 роком, яка знаходиться у нашому музеї в Пирогові. Приєднуйтесь. Таких об'єктів у нас багато.

До обговорення долучилася

Наталка Иванченко - Музей не отримує кілька місяців грошей з бюджету. Деякі будинки за 45 років майже розвалилися. Приходиться шукати меценатів, спонсорів, всіх небайдужих. А найкращий приклад - особистий. Заруба людина з бізес-досвідом. І розуміє, що потрібно вкладати, а не чекати державної допомоги. Може ще хтось підтягнеться і допоможе зберегти стародавню архітектуру? 

А можливо цей діалог завважить і вживе негайних заходів Міністерство культури України, у підпорядкуванні якому нині перебуває найбільший у Європі національний скансен? Чи може фінансове кермо поза межами цієї державної установи і треба стукати в інші, "вищі" двері? Розпочинаємо з'ясовувати,

Фейсбуківські обрії Маріїнського парку столиці

Із равликом-емблемою кілька днів тому у мережі Фейсбук стартувала мальовнича сторінка спільноти Маріїнський парк в Києві.
Її ініціювали волонтери Фундації Петра Тронька на відзнаку тих стежок парку, якими видатний український державний та громадський діяч, Герой України, академік Петро Тимофійович Тронько любив часто прогулюватись, живучи поруч, і щоранку ходив на роботу впродовж 17 років у Раду Міністрів УРСР, а згодом у 1980 - 2011 роках - до Інституту історії України на М.Грушевського, 4.
І хоча тематичні обрії сторінки Маріїнський парк в Києві традиційні (ілюстрована історія та маловідоме про видатну українську пам'ятку палацово-паркового мистецтва), вона вже привернула увагу загалу.

Як зробити пам’ятки культури доступними для людей з обмеженими можливостями


Миколу Подрезана можна охарактеризувати одним словом — одержимий. Після аварії, яка в розквіті сил прикувала його до інвалідного візка, він ось уже 22–й рік намагається довести державі та таким, як сам (а ще більше — здоровим співгромадянам), що інвалідність — не підстава ставити на собі хрест. Його життєве кредо: якщо в людини не атрофовані почуття власної гідності й гордість, вона зобов’язана навчитися справлятися з викликами, які ставить життя. Або принаймні докласти для їх вирішення максимум зусиль.
Останні два роки Микола Подрезан разом із дружиною, лікарем–реабілітологом Наталею Грязновою, займаються масштабним проектом

Три загальнодержавні події 12 вересня 2013 р. Вшанування пам'яті Петра Тронька

1. Президент України В.ЯНУКОВИЧ надіслав корзину квітів на могилу Петра Тронька на Байковому кладовищі

http://www.president.gov.ua/news/28741.html

2. Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ привітав

Із газети "ФАКТИ" від 12.09.2013



Лариса Тронько: «Петр Тимофеевич как-то сказал: „Я не могу прожить меньше, чем моя мать. Она умерла в 96 лет“. Так и вышло»

Александр АРТАЗЕЙ, «ФАКТЫ»
12.09.2013
Два года назад ушел из жизни выдающийся политический и общественный деятель, академик Национальной академии наук, Герой Украины Петр Тронько
За два месяца до своей кончины 96-летний Петр Тимофеевич в интервью «ФАКТАМ» признался: «В жизни сделал немало». Действительно, достижений Тронько хватило бы не на одну, а на несколько биографий.

Чи любиш як Тронько любив?

Я люблю свою Батьківщину понад усе! - слідом за Тарасом Шевченком, Лесею Українкою та Іваном Франком мав повне моральне право сказати незабутній Петро Тронько.
10 головних справ, яким присвятив усе своє 96-літнє життя 
видатний державний та громадський діяч, Герой України, академік 
Петро Тимофійович Тронько (1915-2011):
1.
Видання "Історія міст і сіл України" в 26 томах
2.
Проект вшанування історії Запорозького козацтва на острові Хортиця
3.
Створення всеукраїнського Музею народної архітектури та побуту в Пироговім
4.
Наукове обґрунтування та відзначення 1500-річчя міста Києва
5.
Відтворення первісного вигляду Золотих воріт у Києві
6. 
Створення Меморіального комплексу "Музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр."
7.
Започаткування багатотомного Зводу пам'яток історії та культури України
8.
Відновлення ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві
9.
Відновлення Успенського собору Києво-Печерської лаври
10.
Всеукраїнська історико-меморіальна серія книг «Реабілітовані історією» в 90 томах

А що МИ залишимо нащадкам?



Від імені Правління Фундації Героя України, Академіка П.Т.Тронька дозвольте запросити ВСІХ ОХОЧИХ взяти участь у заходах 12 вересня ц. р.

Щорічні збори представників громадськості
із вшанування пам'яті
видатного державного та громадського діяча, Героя України,
Академіка Петра Тимофійовича ТРОНЬКА (1915-2011)
м. Київ, 12 вересня 2013 р.

10.00 Покладання квітів на могилу П.Т.Тронька
Байкове кладовище, головна алея, поруч із церквою
11.20 Поминальна панахида  у Михайлівському Золотоверхому соборі
12.00 Пленарне засідання в Актовій залі Київської Православної Богословської Академії (на території Михайлівського Золотоверхого монастиря, поруч із дзвіницею)
Перша перерва через 45 хв., виступи до 5 хв.
Лариса Петрівна ТРОНЬКО,
голова правління Фундації П.Т.Тронька
                                                         
Відеосюжет: * Мотто Фундації Петра Тронька * Девиз Фонда Петра Тимофеевича Тронько * The motto of the Petro Tronko Foundation  * Das Motto der Stiftung Petro Tronko

До 1 вересня 1972 року

1 Вересня прийшло!
Квітами, усмішками, хвилюванням малечі і, звісно ж, спогадами дорослих, а то й літніх людей.
"С Петром Тимофеевичем Тронько, моим заместителем по науке и культуре, рассматриваем ход строительства школ. А их в этом (1972) году должно быть введено в эксплуатацию ни много ни мало - 450. Некоторые планируется расширить, а всего планируется прирастить 750 тысяч ученических мест. Да вот кое-где не успевают с открытием к началу учебного года. Надо будет от министров строительных министерств потребовать: можете что угодно отодвинуть, а новые школы должны вступить в строй к 1 сентября". Із спогадів О.П.Ляшка (1915-2002), Голови Ради міністрів УРСР "На ступенях власти".