...А Україна має Талант. Вона талановита у всьому, що робить. Вона не хоче більше героїв і Сашко Положинський, не є її героєм. Він – Людина. Це звання, яке не треба завойовувати – його Господь дає нам всім при народженні. Знаєте, що найважче? Не втратити це звання. У Сашка вийшло.
Вийшло і у тих, хто поруч з ним там, де несамовитий егрегор нації вибухнув тим, чого від нього ніхто не чекав – Любов’ю. Зниділий мокрий асфальт Хрещатика в поєднанні з ослизлим гранітом Майдану породили несамовиту енергію Любові. Подивіться на тих, хто там стоїть. Подивіться на тих, хто туди приходить. Подивіться на тих, хто там ЖИВЕ. Вони – Люди. У них немає звань. У них є ВЗАЄМОПОВАГА. Вони співають, як не співають на жодному талант-шоу...
О, мій прекрасний парадоксальний народе! Ти вмієш на камені сіяти свято, ти вмієш організувати побут тисяч людей, військову дисципліну і зразковий порядок у всьому – від харчування до лікування, від охорони до прибирання. Ти не крадеш і не нищиш і ти з нічого твориш Історію. Чому ж ти роками не можеш зробити дорогу?! Чому ти не можеш лікувати так добре, як на Майдані? Працювати так добре, як на Майдані? Захищати так добре, як на Майдані?
Які риторичні у мене виходять питання. Бо відповідь у тих мільйонах очей, які стежать за Майданом, у вправних руках Аділя, який непоспіхом ріже овочі до плову і щиро дивується дурному запитанню: Чому ви приїхали сюди, Аділю? - Как почему?! Для народа помочь…
Відповідь у шаленій експресії Сашка Положинського, у справжньому подвигу тих міліціонерів, які рятували людей, виводячи з-під кийків пернатих мєнтяр в ніч з п’ятниці на суботу, у дикій енергії Руслани, яка вела своїх Дітей рятуватись до Храму.
Ви бачите у Сашкові страх? Ви не відчуваєте в тих міліціянтах відповідальності? Ви чуєте фальш у Руслані?!
Вони прекрасні, ті, хто там, на Майдані. Вони перестали бути слугами невірними, слугами лукавими, слугами лінивими, тими, хто закопує свій талант. Кожен з них повністю використовують найдорожчий дар Творця – своє життя – на благо іншого. Свою волю, свої вміння, свої знання, свій ТАЛАНТ. Іншому – тому, хто поруч. Тому, хто любить тебе, так, як
і ти любиш його.
Бо вони – ВІЛЬНІ.
Бо там співають... бо там – Аділь варить плов.
Бо там Україна. У неї є талант.
А тепер буде – ВОЛЯ!!!
© Канаріс [07.12.2013]
Немає коментарів:
Дописати коментар
Ваша думка