На запрошення Фундації Петра Тронька визначний фахівець з історії, охорони та реставрації архітектурно-містобудівної національної спадщини здійснив експертну оцінку стану та невідкладних заходів порятунку сумнозвісної пам'ятки - хати з села Самари Ратнівського району на Волині
Встановлена в експозиційній зоні "Полісся" Національного музею народної архітектури та побуту України хата з с. Самари виявлена архітектором Сергієм Верговським 1970 року. За матеріалами дослідження споруди в натурі встановлено, що вона належала Й.Д.Баранчуку й на місце виявлення (хутір Верестя) перенесена наприкінці ХIХ ст. батьком господаря. На час обстеження споруда була трикамерною: сіни+хата+хлів. Аналіз конструктивного остова дозволив
встановити, що приміщення хати, виконане в зруб із масивних соснових плах, є найдавнішим, а сіни та хліб прибудовані значно пізніше, вірогідно під час перенесення споруди. Про це свідчить і виявлена на внутрішньому боці плахи стіни інскрипція - 1587. Первинні дослідження С.Верговського дають підстави погодитися, що первісно хата була однокамерною спорудою з курною піччю.
Рекомендована Науково-методичною радою музею до експонування в скансені хата (кліть) у 1971 р. розібрана та перевезена, а 1974 р. реставрована та встановлена в експозиційній зоні "Полісся".
Із матеріалів реставрації прослідковується чітке розуміння значу- щості автентичних елементів споруди, що датуються XVI ст., зокрема зрубу кліті та плах покриття стелі. Стосовно конструкції даху та солом'яного покриття, то вони реконструйовані з нових матеріалів із дотриманням традиційних способів народного будівництва.
13 листопада 2013 р., під час експертного огляду пам'ятки разом з А. Н. Сєриковим, директором Фундації Героя України, Академіка П.Т.Тронька, майже через 40 років після реставрації на території музею, автором цих рядків встановлено, що об'єкт, зокрема автентичний зруб із соснових
плах, перебуває в аварійному стані. Безпосередній контакт зрубу з ґрунтом, насамперед його нижніх вінців, призвів до надмірного зволоження деревини та ушкодження її домовим грибком і дерево-руйнівними жуками. Відсутність належної гідроізоляції призводить до
надмірної вологості й у приміщенні хати.
плах, перебуває в аварійному стані. Безпосередній контакт зрубу з ґрунтом, насамперед його нижніх вінців, призвів до надмірного зволоження деревини та ушкодження її домовим грибком і дерево-руйнівними жуками. Відсутність належної гідроізоляції призводить до
надмірної вологості й у приміщенні хати.
Розбирання солом'яної покрівлі, яке здійснювалось на час експертного обстеження пам'ятки, засвідчило деструктивний стан соломи та затікання покриття, що, безумовно, також позначилося на вологості приміщення та конструкцій споруди. Див.: https://picasaweb.google.com/100338061495720560654/13112013?noredirect=1 та слайд-шоу ПОЧАТОК КОНСЕРВАЦІЙНИХ РОБІТ праворуч від цієї публікації.
Отже, за результатами аналізу інформаційних даних про пам'ятку та візуального її обстеження в натурі, з урахуванням технічного стану, в якому вона перебуває, та з метою забезпечення належного збереження, пропонується виконати наступні реставраційні заходи:
1. У весняно-літній період необхідно по периметру зрубу облаштувати бетонний стрічковий фундамент, а на всій площі споруди - бетонну підготовку завтовшки 10-12 см, по ній настелити два шари руберойду так, щоб суцільний килим гідроізоляції покрив верх фундаменту та ізолював зруб і все приміщення від контакту з ґрунтом. Поверх руберойду належить укласти й утрамбувати шар зволоженої глини таким чином, щоб загальна товщина становила 12-15 см, а верхня відмітка шару "битої" глини відповідала відмітці долівки хати.
2. Застосувати за консультаціями мікологів та ентомологів, із враху- ванням стану та активності біологічних пошкоджень деревини, заходи щодо призупинення деструкції автентичних дерев'яних елементів споруди.
3. Виконати на належному рівні, із дотриманням традиційних способів солом'яне покриття даху. Після проведення вищезазначених заходів доцільне відтворення інтер'єру пам'ятки.
4. З огляду на те, що зруб та покриття стелі (автентична складова унікальної пам'ятки) становлять особливу цінність, експонуються просто неба та зазнають невідворотних руйнівних впливів навколишнього середовища, в перспективі слід запланувати вилучення цінних реліктових елементів із структури обєкта та їхнє наступне збереження в закритій музейній експозиції з суворим дотриманням стабільного температурно-вологісного режиму. Для подальшого експонування пам'ятки просто неба в зоні "Полісся" вилучені елементи споруди мають бути реконструйовані шляхом реставраційної заміни.
Кандидат архітектури, професор Леонід ПРИБЄГА
Фото: Анатолій СЄРИКОВ, Андрій Бережина (Фундація Петра Тронька)
ДОВІДКА ПРО ЕКСПЕРТА
Попередні ШІСТЬ публікацій Фундації Петра Тронька про загрожену пам'ятку:
- У Пироговім реставрували унікальний вітряк і почали рятувати рідкісну хату XVI ст. http://petro-tronko.blogspot.com/2013/11/xvi.html
ДОВІДКА ПРО ЕКСПЕРТАПРИБЄГА Леонід Володимирович, 1944 р.н., архітектор, кандидат архітек- тури, визначний фахівець з історії, охорони та реставрації архітектурно-містобудівної національної спадщини України, почесний президент Національного комітету Міжна- родної ради з питань памяток та визначних місць (ICOMOS) України, дійсний член Української академії архітектури, професор, лауреат Державної премії України в галузі архітектури як співавтор проекту створення Національного музею народної архітектури та побуту України, заслужений працівник культури України, член ряду наукових та науково-методичних рад з питань реставрації пам'яток та регенерації історичної забудови, провідний експерт Фундації Героя України, академіка Петра Тронька.
1973-1977 - керівник архітектурно-реставраційного проектного відділу Республіканського науково-реставраційного виробничого управління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 1989-2011 - голова ради Київської міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 1993-2003 - президент Національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних місць (ICOMOS) України.
Багатолітній професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, 1979-1989 - декан архітектурного факультету, 1993-2012 - проректор із наукової роботи, 1989 - донині керівник навчально-творчої майстерні архітектурного проектування, 2001 - донині завідувач кафедри теорії, історії архітектури та ситезу мистецтв Академії.
Автор понад 200 наукових праць, зокрема монографій: "Народне зодчество України. Охорона та реставрація" (1987), "Кам'яне зодчество України. Охорона та реставрація" (1993), "Методика охорони та реставрації пам'яток народного зодчества України " (1997), "Храми України" (2000), "Дерев'яні храми Українських Карпат" (2007), "Архітектурні перлини України. Замки та фортеці" (2007), "Народне зодчество" (2009), "Охорона та реставрація об'єктів архітектурно-містобудівної спадщини України" (2009) тощо.
Автор близько 50 реалізованих проектів реставрації визначних пам'яток народної архітектури, зокрема церков у селах Канора, Зарубинці, Кисоричі; дзвіниць у селах Товсте, Великий Жолудськ; вітряків у селах Городище, Боровиця, Олександрівка; житлових споруд (хат) у селах Стеблівка, Луги, Тухолька, Боровиця, Теребля, Бережниця тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Ваша думка