45 років тому - 6 лютого 1969 року був заснований Національний музей народної архітектури та побуту. Зусиллями славетного Петра ТРОНЬКА, який вірив: саме у хатинках дідусів і бабусь криється уся велич та унікальність українців

        ...Другим своїм дітищем (після 26-томної "Історії міст і сіл...") я вважаю Музей народної архітектури та побуту України. Історія його виникнення така.


У музеї 06.07.2006 Фото Миколи ЗАВГОРОДНЬОГО

        Клопотання про створення музею неодноразово ставилося перед тодішнім урядом багатьма представниками науки і культури. Згадуються імена Бориса Патона, Миколи Сиваченка, Федора Шевченка, Григорія Логвина, Костянтина Гуслистого, Олександра Касименка, Михайла Брайчевського, письменників Максима Рильського, Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Павла Загребельного, Івана Ле, Ванди Василевської, архітекторів - Олеся Силина, Юрія Хохла та інших.

Петро ТРОНЬКО (1915-2011)

        Якось мені довелося побувати в Румунії, відвідати тамтешній музей просто неба, про який у нас далі розмов справа не йшла. Розповів про це Петру Шелесту. Він зацікавлено вислухав мої міркування. Каже: давайте ухвалимо рішення про створення свого, українського музею архітектури та побуту. 


        В лютому 1969 року Рада Міністрів таке рішення ухвалила. Йому передувала значна робота, насамперед по вибору місця розташування музею. Разом з заступником голови Київського облвиконкому Людмилою Хорозовою ми об'їздили немало ландшафтних територій, які могли б бути основою для створення музею. Спершу вибір припадав на місцину, де нині міститься Меморіальний комплекс "Музей історії Великої Вітчизняної війни". Однак майданчик виявився замалим для багатопланової експозиції. Відвідали кілька сіл Димерського району Київської області. Не підійшли, бо лежали далеко від Києва. Навідалися в район села Пирогів. Гориста, мальовнича місцевість припала нам до смаку. На цьому й зупинили свій вибір.

Петро ТРОНЬКО,
13 грудня 1998

        Щире і непідробне вболівання за рідну мову, культуру, багатовікові народні традиції не полишали П.Т. Тронька і на високій посаді заступника голови Уряду України, яку він обіймав протягом 1961 -1978 рр. Це з його ініціативи, за його безпосередньою участю народилося ряд важливих починань, які знайшли широкий резонанс у колах української інтелігенції...

         Усілякі перипетії супроводжували П.Т. Тронька в процесі створення унікального Музею народної архітектури та побуту України, який його співробітники і досі любовно називають "Троньківкою". Комісія за комісією,
що
перевіряли Музей, знаходили в його роботі й "суттєві організаційні та ідейно-політичні прорахунки", і "замилування патріархальною старовиною", й "притуплення політичної пильності". Вдало маневруючи між різноманітними політичними рифами, приймаючи компромісні рішення, П.Т. Тронько зумів -таки реалізувати саму ідею створення національного музею, який став важливим фактором збереження самобутності українського народу, формування самосвідомості сучасних поколінь.  12 липня 2005

Директор Інституту історії України НАН України,  
академік Валерій СМОЛІЙ  

9 Травня... Академіки Петро ТРОНЬКО та Валерій СМОЛІЙ

         Музей народної архітектури та побуту в Пирогові, Михайлівський Золотоверхий монастир, Музей Великої Вітчизняної війни, Успенський

собор Києво–Печерської лаври, Золоті ворота – це традиційно найбільш відвідувані туристами місця в Києві. Та мало хто знає, що ці скарби історії існують зараз завдяки лише одній людині — Петру Тимофійовичу Троньку. 

        Герой України Петро Тронько був воістину героєм своєї нації, 
хранителем духовності.
Він, виходець із маленького села Заброди, що на Харківщині, все життя 
поклав на збереження історичної спадщини українців, 
на розбудову отаких–от маленьких містечок і сіл. Адже вважав, що саме у хатинках дідусів і бабусь криється уся велич та унікальність українців. 
        Це саме завдяки старанням Петра Тимофійовича було створено 
«Троньківку» — так знаючі люди називають Музей народної архітектури 
та побуту в Пирогові. Як пізніше зізнавався, ідею такого музею він 
підгледів під час закордонних поїздок. 

        У 1969 році її затвердили, виділили землю під Києвом — і почався 
пошук експонатів — хат, церков, вітряків. «Були «доброзичливці», які катали 
на мене доноси, мовляв, націоналіст Тронько звозить у Пирогів вітряки,
— згадував Петро Тимофійович в своїх інтерв’ю. — Тоді в мене відбулася 
розмова з Володимиром Щербицьким: «Петре Тимофійовичу, ти що там 
рухлядь всяку звозиш?» А я йому спокійно відповів: «Ви мені за цю рухлядь 
ще спасибі скажете». Коли здавали музей у 1976 році, я запросив 
Щербицького в Пирогів за кілька днів до відкриття. Майстри запустили 
вітряк, і сам Щербицький допомагав їм молоти борошно! Гуляв музеєм 

чотири години, а потім написав у гостьовій книзі: «Дякую за музей». 
А мені сказав: «Не ображайся, Петре, буває...». 
        Сам Тронько говорив: «Знаряддя праці — найкращі свідчення про 
мудрість і практичність українського народу». 
        Цю мудрість він і продемонстрував своєю «Троньківкою».

        ...У 2014 році виповнюється 45 років із дня створення Петром Троньком Музею народної архітектури і побуту України в Пирогові. І саме зараз 
вирішується питання про присвоєння йому імені Петра Тронька.
Віта КОВАЛЬЧУК 
"Україна молода" 18 вересня 2013

Підготував Андрій БЕРЕЖИНА 

P.S. У вільному доступі в інтернет-мережі Фундація щойно оприлюднила 

низку архівних світлин. Започатковано альбом "Академік Петро ТРОНЬКО (1915-2011)" -

https://picasaweb.google.com/100338061495720560654/19152011?authuser=0&feat=directlink 

Кілька знімків безпосередньо стосуються історії Національного музею

 народної архітектури та побуту України

Володимир ЩЕРБИЦЬКИЙ і Петро ТРОНЬКО
разом із членами політбюро ЦК КПУ напередодні відкриття Музею